Полезные статьи

Ст 39 закону україни

Про військовий обов язок і військову службу
Стаття 39. Призов на військову службу під час мобілізації. Демобілізація

1. Призов резервістів та військовозобов’язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов’язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Призов резервістів та військовозобов’язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.

На військову службу під час мобілізації можуть бути призвані особи, звільнені з військової служби у зв’язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади.

Під час дії особливого періоду військова служба (дія контрактів) для військовослужбовців продовжується у порядку, визначеному частиною дев’ятою статті 23 цього Закону.

У разі оголошення демобілізації звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, здійснюється відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

2. Громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п’ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п’ятою статті 61 Закону України «Про освіту».

3. За громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, не припиняється державна реєстрація підприємницької діяльності фізичних осіб — підприємців. У разі непровадження ними підприємницької діяльності у період проведення мобілізації нарахування податків і зборів таким фізичним особам — підприємцям не здійснюється.

Стаття 39. Ранги державних службовців

1. Ранги державних службовців є видом спеціальних звань.

2. Встановлюється дев’ять рангів державних службовців.

Порядок присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями визначаються Кабінетом Міністрів України.

Співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями встановлюється для випадків призначення осіб, яким присвоєно такі спеціальні звання, на посади державних службовців, на яких може бути присвоєно нижчий ранг. У такому разі особі присвоюється ранг державного службовця на рівні рангу, який вона мала відповідно до спеціальних законів.

3. Присвоюються такі ранги:

державним службовцям, які займають посади державної служби категорії «А», — 1, 2, 3 ранг;

державним службовцям, які займають посади державної служби категорії «Б», — 3, 4, 5, 6 ранг;

державним службовцям, які займають посади державної служби категорії «В», — 6, 7, 8, 9 ранг.

4. Ранги державним службовцям присвоює суб’єкт призначення, крім випадків, передбачених законом.

5. Ранги державних службовців присвоюються одночасно з призначенням на посаду державної служби, а в разі встановлення випробування — після закінчення його строку. Державному службовцю, який вперше призначається на посаду державної служби, присвоюється найнижчий ранг у межах відповідної категорії посад.

6. Черговий ранг у межах відповідної категорії посад присвоюється державному службовцю через кожні три роки з урахуванням результатів оцінювання його службової діяльності.

Протягом строку застосування дисциплінарного стягнення, а також протягом шести місяців з дня отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності черговий ранг державному службовцю не присвоюється. Такі періоди не зараховуються до строку, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

7. За особливі досягнення або за виконання особливо відповідальних завдань державному службовцю може бути достроково присвоєно черговий ранг.

Дострокове присвоєння чергового рангу може здійснюватися не раніше ніж через один рік після присвоєння попереднього рангу.

8. За сумлінну службу державному службовцю у зв’язку з виходом на пенсію присвоюється черговий ранг поза межами відповідної категорії посад.

9. У разі переходу на посаду нижчої категорії або звільнення з державної служби за державним службовцем зберігається раніше присвоєний йому ранг.

10. Державний службовець може бути позбавлений рангу лише за рішенням суду.

11. В особовій справі та трудовій книжці державного службовця робиться запис про присвоєння, зміну та позбавлення рангу державного службовця.

xn--80aagahqwyibe8an.com

Про іпотеку
Стаття 39. Реалізація предмета іпотеки за рішенням суду

заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

іпотеку включено до іпотечного пулу;

проти іпотекодавця чи іпотекодержателя порушено справу про банкрутство.

kodeksy.com.ua

Стаття 39. Реалізація предмета іпотеки за рішенням суду

У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

Суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов’язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Відстрочка виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки не допускається у разі, якщо:

відстрочка може призвести до істотного погіршення фінансового стану іпотекодержателя;

( Статтю 39 доповнено частиною четвертою згідно із Законом N 3201-IV ( 3201-15 ) від 15.12.2005 )

КОМЕНТАР від ресурсу «ПРОТОКОЛ»:

У переважній кількості випадків боржники – іпотекодавці добровільно не передають предмет іпотеки іпотекодержателю займаючи позицію або повної бездіяльності або тотального оскарження всіх законних дій банку направлених на стягнення предмету іпотеки. Під добровільної передачею розуміється договірний (позасудовий) спосіб, який може відбутись за день і полягає в укладанні договору про задоволення вимог іпотекодержателя або у застосуванні іпотечного застереження – надання власником нерухомості права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки третій особі та підписати договір купівлі-продажу від імені продавця.

Стандартна процедура стягнення предмету іпотеки через суд може займати роки, тому іпотекодержателі намагаються всіляко вигадати способи за допомогою яких її прискорити, зокрема не зв’язуватись із виконавчою службою та не проводити торги. Однією із таких розповсюджених схем є позов до суду про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його передачі у власність іпотекодержателю. Ця схема підкріплюється рядом відповідних положень договору іпотеки, які потім використовуються у суді.

Проте, ВСУ, в тому числі і у цій справі, вважає такий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки протиправним і таким, що суперечить ст. 39 ЗУ «Про іпотеку» — «реалізація предмету іпотеки за рішенням суду». При цьому стаття 37 ЗУ «Про іпотеку» — «передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки» не передбачає стягнення предмету іпотеки через суд, а передбачає тільки договірний порядок набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, тобто за згодою (підписом) іпотекодавця.

Отже, «прийняття у власність на підставі рішення суду» не працює. Так сказав ВСУ!

Декілька років не існувало єдиної практики, яким чином має визначатись початкова ціна предмету іпотеки ( наприклад квартири придбаної в кредит) при стягненні у випадку невиконання позичальником своїх кредитних зобов’язань. ЗУ «Про виконавче провадження» містить загальні положення, що усе майно як нерухоме, так і рухоме реалізується з публічних торгів (аукціонів), при цьому початкова ціна такого майна визначається на підставі оцінки проведеної суб’єктом оціночної діяльності на відповідній стадії виконавчого провадження. Разом з цим діють ст. ст. 38 , 39 ЗУ «Про іпотеку», які передбачають, що початкова ціна предмету іпотеки для подальшого відчуження з публічних торгів визначається судом під час розгляду спору між іпотекодавцем та іпотекодержателем і зазначається безпосередньо у рішенні суду про стягнення предмету іпотеки.

ВСУ поставив крапку і цій колізії: підтвердив, що початкова ціна предмету іпотеки має бути визначена судому і рішенні та скасував судові акти першої, апеляційної та касаційної інстанцій, які передбачали припис про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом реалізації предмету іпотеки з публічних торгів за стартовою ціною, яка встановлюється експертом під час проведення виконавчих дій.

protokol.com.ua

Стаття 39. Призов на військову службу під час мобілізації. Демобілізація

Про військовий обов’язок і військову службу

  • перевірено сьогодні
  • закон від 18.02.2018
  • вступив у чинність 25.03.1992

Ст. 39 Про військовий обов’язок і військову службу в останній чинній редакції від 11 червня 2015 року.

Нові не набрали чинності редакції статті відсутні.

Глава VII. Призов під час мобілізації. Демобілізація

Стаття 39. Призов на військову службу під час мобілізації. Демобілізація

1. Призов військовозобов’язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Звільнення з військової служби військовослужбовців, призваних під час мобілізації, в особливий період, у разі оголошення демобілізації здійснюється відповідно до підпункту «ґ» частини другої статті 26 цього Закону.

urist-ua.net