Полезные статьи

Закон україни 160

Оглавление:

О пробации

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про пробацію

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Сфера дії Закону

1. Цей Закон визначає мету, завдання, підстави, види пробації, правовий статус персоналу органу пробації та суб’єктів пробації.

Стаття 2. Визначення термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1) волонтер пробації — фізична особа, яка досягла вісімнадцятирічного віку, уповноважена органом пробації та волонтерською організацією на виконання окремих завдань, пов’язаних із пробацією, на добровільній та безоплатній основі;

2) досудова доповідь — письмова інформація для суду, що характеризує обвинуваченого;

3) нагляд — заходи, що здійснюються органом пробації за місцем проживання, роботи та навчання засуджених з метою дотримання обов’язків, визначених законом та покладених на них судом;

4) орган пробації — центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації;

5) персонал органу пробації — працівники, які відповідно до повноважень, визначених цим Законом та іншими законами України, виконують завдання пробації;

6) пробація — система наглядових та соціально-виховних заходів, що застосовуються за рішенням суду та відповідно до закону до засуджених, виконання певних видів кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого;

7) пробаційна програма — програма, що призначається за рішенням суду особі, звільненій від відбування покарання з випробуванням, та передбачає комплекс заходів, спрямованих на корекцію соціальної поведінки або її окремих проявів, формування соціально сприятливих змін особистості, які можливо об’єктивно перевірити;

8) суб’єкти пробації — засуджені, щодо яких за рішенням суду та відповідно до закону застосовуються наглядові, соціально-виховні заходи, та обвинувачені, щодо яких органом пробації готується досудова доповідь.

Стаття 3. Законодавство про пробацію

1. Правову основу пробації та діяльності органу пробації становлять Конституція України , Кримінальний , Кримінальний процесуальний , Кримінально-виконавчий кодекси України , цей Закон та інші закони України, міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 4. Мета пробації

1. Метою пробації є забезпечення безпеки суспільства шляхом виправлення засуджених, запобігання вчиненню ними повторних кримінальних правопорушень та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинувачених, з метою прийняття судом рішення про міру їхньої відповідальності.

Стаття 5. Принципи пробації

1. Пробація ґрунтується на принципах:

невідворотності виконання покарань;

дотримання прав і свобод людини і громадянина;

поваги до людської гідності;

рівності перед законом;

диференційованого та індивідуального підходу;

взаємодії з державними органами, органами місцевого самоврядування, громадськими об’єднаннями та громадянами.

Стаття 6. Завдання пробації

1. Завданнями пробації є:

підготовка досудових доповідей щодо обвинувачених;

здійснення нагляду за засудженими до покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт, особами, яким покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк замінено покаранням у виді громадських робіт або виправних робіт, особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, звільненими від відбування покарання вагітними жінками і жінками, які мають дітей віком до трьох років;

виконання певних видів покарань, не пов’язаних з позбавленням волі;

направлення засуджених до обмеження волі для відбування покарання до виправних центрів;

реалізація пробаційних програм стосовно осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням;

проведення соціально-виховної роботи із засудженими;

здійснення заходів з підготовки осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, до звільнення;

реалізація інших заходів, спрямованих на виправлення засуджених та запобігання вчиненню ними повторних кримінальних правопорушень.

Розділ II
ПІДСТАВИ ТА ЗМІСТ ПРОБАЦІЇ

Стаття 7. Підстави для застосування пробації

1. Під час вирішення питання про застосування до особи пробації суд бере до уваги характер вчиненого кримінального правопорушення та соціально-психологічну характеристику особи обвинуваченого або засудженого, яку готує персонал органу пробації або адміністрація установи виконання покарань.

2. Підставою для застосування пробації є:

письмовий запит суду до органу пробації про надання досудової доповіді щодо обвинуваченого;

обвинувальний вирок суду, яким особу засуджено до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт;

обвинувальний вирок суду, яким особу засуджено до позбавлення волі на певний строк;

обвинувальний вирок суду, яким особу засуджено до обмеження волі;

обвинувальний вирок суду, яким особу звільнено від відбування покарання з випробуванням;

ухвала суду про заміну покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк покаранням у виді громадських робіт або виправних робіт;

ухвала суду про звільнення від відбування покарання вагітної жінки або жінки, яка має дитину віком до трьох років;

акт про помилування, яким засудженому замінено покарання або невідбуту частину покарання покаранням у виді громадських робіт або виправних робіт.

Стаття 8. Види пробації

1. Видами пробації є:

Стаття 9. Досудова пробація

1. Досудова пробація — це забезпечення суду формалізованою інформацією, що характеризує обвинуваченого, з метою прийняття судом рішення про міру його відповідальності.

2. Для підготовки досудової доповіді персонал органу пробації має право отримувати інформацію про обвинуваченого від підприємств, установ, організацій або уповноважених ними органів та від громадян.

3. Досудова доповідь про обвинуваченого повинна містити:

оцінку ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення;

висновок про можливість виправлення без обмеження волі або позбавлення волі на певний строк.

4. Обвинуваченому надається можливість брати участь у підготовці досудової доповіді. Участь особи у підготовці досудової доповіді полягає у наданні персоналу органу пробації інформації, необхідної для підготовки такої доповіді.

5. Порядок складення досудової доповіді затверджується центральним органом виконавчої влади, що формує державну політику у сфері пробації.

Стаття 10. Наглядова пробація

1. Наглядова пробація — це здійснення наглядових та соціально-виховних заходів щодо засуджених до покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт, осіб, яким покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк замінено покаранням у виді громадських робіт або виправних робіт, осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, а також направлення засуджених до обмеження волі для відбування покарання до виправних центрів.

2. Порядок здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими затверджується центральним органом виконавчої влади, що формує державну політику у сфері пробації.

3. Орган пробації під час наглядової пробації реалізовує пробаційні програми стосовно осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням.

4. До реалізації пробаційних програм можуть залучатися підприємства, установи та організації незалежно від форми власності.

5. Порядок розроблення та реалізації пробаційних програм визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 11. Пенітенціарна пробація

1. Пенітенціарна пробація — це підготовка осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, до звільнення з метою трудового і побутового влаштування таких осіб після звільнення за обраним ними місцем проживання.

2. Орган пробації спільно з державними органами та органами місцевого самоврядування сприяють засудженим, які готуються до звільнення, у:

визначенні місця проживання після звільнення;

влаштуванні до спеціалізованих установ для звільнених;

госпіталізації до закладів охорони здоров’я осіб, які потребують стаціонарної медичної допомоги;

працевлаштуванні працездатних осіб.

3. Порядок взаємодії органу пробації та державних органів під час здійснення заходів пенітенціарної пробації затверджується нормативно-правовими актами центральних органів виконавчої влади, що формують державну політику у сфері пробації, у сфері соціальної політики, у сфері охорони здоров’я, та Міністерством внутрішніх справ України.

Стаття 12. Особливості пробації щодо неповнолітніх

1. Пробація щодо неповнолітніх — це пробація стосовно осіб віком від 14 до 18 років. Пробація здійснюється з урахуванням вікових та психологічних особливостей неповнолітніх.

2. Пробація щодо неповнолітніх спрямована на забезпечення їх нормального фізичного і психічного розвитку, профілактику агресивної поведінки, мотивацію позитивних змін особистості та поліпшення соціальних стосунків.

3. Досудова доповідь про обвинуваченого неповнолітнього додатково повинна містити:

інформацію про вплив криміногенних факторів на поведінку особи;

рекомендації щодо заходів, спрямованих на мінімізацію ризику повторного вчинення неповнолітнім кримінальних правопорушень.

4. Пробація щодо неповнолітніх здійснюється органом пробації спільно з органами і службами у справах дітей, спеціальними установами та закладами, що здійснюють їх соціальний захист і профілактику правопорушень.

5. Орган пробації сприяє залученню засуджених неповнолітніх до навчання та здобуттю ними повної загальної середньої освіти.

6. Соціально-виховна робота із засудженими неповнолітніми може проводитися із залученням батьків або їхніх законних представників.

7. Орган пробації спільно з центральним органом виконавчої влади, що формує державну політику у сфері соціальної політики, забезпечує реалізацію пробаційних програм щодо неповнолітніх осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням.

8. Пробація застосовується до неповнолітніх згідно з цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею.

Стаття 13. Соціально-виховна робота

1. Соціально-виховна робота — це цілеспрямована діяльність персоналу органу пробації для досягнення мети виправлення засуджених.

2. Соціально-виховна робота проводиться за індивідуальним планом роботи із засудженим з урахуванням оцінки ризиків повторного вчинення кримінальних правопорушень та передбачає диференційований підхід під час надання консультативної, психологічної та інших видів допомоги, сприяння працевлаштуванню, залучення до навчання, участь у виховних заходах та соціально корисній діяльності, проведення індивідуально-профілактичної роботи.

3. Заходи соціально-виховної роботи разом із заходами нагляду включаються до індивідуального плану роботи із засудженим.

4. Соціально-виховну роботу проводить персонал органу пробації з усіма категоріями суб’єктів пробації, крім осіб, стосовно яких готується досудова доповідь, та засуджених до обмеження волі, які направляються для відбування покарання до виправних центрів.

Розділ III
СУБ’ЄКТИ ПРОБАЦІЇ

Стаття 14. Суб’єкти пробації

1. Суб’єктами пробації є:

обвинувачені, стосовно яких органом пробації готується досудова доповідь;

особи, засуджені до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт;

особи, яким покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк замінено покаранням у виді громадських робіт або виправних робіт;

особи, звільнені від відбування покарання з випробуванням;

звільнені від відбування покарання вагітні жінки і жінки, які мають дітей віком до трьох років;

особи, засуджені до обмеження волі, які направляються для відбування покарання до виправних центрів;

особи, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, стосовно яких вживаються заходи з підготовки їх до звільнення.

Стаття 15. Основи правового статусу суб’єктів пробації

1. Суб’єкти пробації користуються всіма правами людини і громадянина, передбаченими Конституцією України , крім обмежень, визначених законами України і встановлених рішенням суду.

Стаття 16. Основні права суб’єктів пробації

1. Суб’єкти пробації мають право на:

участь у підготовці досудової доповіді;

участь у складенні індивідуального плану роботи із засудженим;

роз’яснення своїх прав та обов’язків;

отримання інформації про умови відбування покарання та здійснення органом пробації нагляду;

отримання інформації про можливу допомогу і консультації;

участь у програмах і заходах, що організовуються органом пробації;

дотримання правового режиму інформації з обмеженим доступом;

оскарження рішень, дій або бездіяльності персоналу органу пробації.

Стаття 17. Основні обов’язки суб’єктів пробації

1. Суб’єкти пробації зобов’язані:

виконувати встановлені законом та покладені на них рішенням суду обов’язки;

не вчиняти правопорушень;

виконувати законні вимоги персоналу органу пробації;

надавати достовірну інформацію персоналу органу пробації.

Розділ IV
ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОБАЦІЇ

Стаття 18. Орган пробації

1. Орган пробації у межах своїх повноважень організовує:

забезпечення суду досудовими доповідями про обвинувачених;

здійснення нагляду за засудженими;

виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт;

реалізацію пробаційних програм стосовно осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням;

соціально-виховну роботу із засудженими;

підготовку до звільнення засуджених, які відбувають покарання у виді обмеження волі та позбавлення волі на певний строк.

Стаття 19. Правовий статус персоналу органу пробації

1. Права, обов’язки, відповідальність, правовий та соціальний захист персоналу органу пробації визначаються Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та цим Законом.

2. Під час здійснення нагляду персонал органу пробації має право:

перебувати на земельних ділянках, у жилих та інших приміщеннях громадян за їхньою згодою, а також на території і в приміщеннях підприємств, установ і організацій з повідомленням про це керівника або уповноваженої ним особи;

відвідувати суб’єктів пробації за місцем їх проживання, роботи або навчання;

викликати суб’єктів пробації до органу пробації та отримувати від них усні чи письмові пояснення.

3. Персоналу органу пробації безоплатно надається у встановлений ним строк інформація, необхідна для здійснення його повноважень.

4. Невиконання законних вимог персоналу органу пробації тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Стаття 20. Волонтерська діяльність, пов’язана з пробацією

1. Волонтерська діяльність, пов’язана з пробацією, здійснюється відповідно до Закону України «Про волонтерську діяльність» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

2. Основним завданням волонтерів пробації є сприяння органу пробації у здійсненні нагляду за засудженими та проведенні з ними соціально-виховної роботи.

3. Волонтери пробації здійснюють свої повноваження під керівництвом персоналу органу пробації.

4. Положення про організацію діяльності волонтерів пробації затверджується центральним органом виконавчої влади, що формує державну політику у сфері пробації.

Стаття 21. Взаємодія органу пробації з органами влади, підприємствами, установами та організаціями

1. Орган пробації під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє в установленому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами порядку з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями.

Розділ V
НАГЛЯД І КОНТРОЛЬ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ОРГАНУ ПРОБАЦІЇ

Стаття 22. Контроль за діяльністю органу пробації

1. Контроль за діяльністю органу пробації здійснюється відповідно до закону.

Стаття 23. Нагляд за додержанням законів органом пробації

1. Нагляд за додержанням законів органом пробації здійснюють Генеральний прокурор і підпорядковані йому прокурори відповідно до закону.

Розділ VI
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання ним чинності.

2. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

підготувати та подати до Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям цього Закону;

вжити заходів щодо приведення у відповідність із цим Законом підзаконних нормативно-правових актів, забезпечивши набрання ними чинності одночасно з введенням у дію цього Закону;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

прийняти нормативно-правові акти, передбачені цим Законом;

забезпечити перегляд і прийняття міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;

вжити інших заходів для реалізації цього Закону.

search.ligazakon.ua

Закон україни 160

Для того, что бы получить pin-код для доступа к данному документу на нашем сайте, отправьте sms-сообщение с текстом zan на номер

Абоненты GSM-операторов ( Activ, Kcell, Beeline, NEO, Tele2 ) отправив SMS на номер , получат доступ к Java-книге.

Абоненты CDMA-оператора ( Dalacom, City, PaThword ) отправив SMS на номер , получат ссылку для скачивания обоев.

Стоимость услуги — тенге с учетом НДС.

1. Перед отправкой SMS-сообщения Абонент обязан ознакомиться с Условиями предоставления услуг.
2. Отправка SMS-сообщения на короткие номера 7107, 7208, 7109 означает полное согласие и принятие условий предоставления услуг Абонентом.
3. Услуги доступны для всех казахстанских сотовых операторов..
4. Коды услуг необходимо набирать только латинскими буквами.
5. Отправка SMS на короткий номер отличный от номера 7107, 7208, 7109, а также отправка в теле SMS неправильного текста, приводит к невозможности получения абонентом услуги. Абонент согласен , что Поставщик не несет ответственности за указанные действия Абонента, и оплата за SMS сообщение не подлежит возврату Абоненту, а услуга для Абонента считается осуществленной.
6. Стоимость услуги при отправке SMS-сообщения на короткий номер 7107 — 130 тенге, 7208 — 260 тенге, 7109 — 390 тенге.
7. По вопросам технической поддержки SMS-сервиса звоните в абонентскую службу компании «RGL Service» по телефону +7 727 356-54-16 в рабочее время (пн, ср, пт: с 8:30 до 13:00, с 14:00 до 17:30; вт, чт: с 8:30 до 12:30, с 14:30 до 17:30).
8. Абонент соглашается, что предоставление услуги может происходить с задержками, вызванными техническими сбоями, перегрузками в сетях Интернет и в сетях мобильной связи.
9. Абонент несет полную ответственность за все результаты использования услуг.
10. Использование услуг без ознакомления с настоящими Условиями предоставления услуг означает автоматическое принятие Абонентом всех их положений.

  • Корреспонденты на фрагмент
  • Поставить закладку
  • Посмотреть закладки
  • Добавить комментарий

Закон Украины от 5 февраля 2015 года № 160-VIII
О пробации

(с изменениями по состоянию на 21.12.2016 г.)

online.zakon.kz

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 160 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 22.01.2018 – 26.01.2018

Надійшло 26 проектів законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 17 проектів процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, створенням депутатської робочої групи, проведенням парламентських слухань тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

Проект 6275-д від 24.01.2018 (Денісова Л. Л.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо провадження господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні за кордоном.

Підготовлена у профільному Комітеті з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення редакція проекту 6275 від 31.03.2017 (Луценко І. С.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо провадження господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні за кордоном (див. Бюлетень № 118).

Здебільшого проекти відмінні редакційно, а також дещо термінологічно, зокрема дещо відрізняється назва органу, на який покладаються повноваження. Втім, наявні і сутнісні зміни. Так, запроваджено вимоги до тексту договору. Трудовий договір укладається державною мовою (однією з державних мов) держави працевлаштування відповідно до законодавства держави працевлаштування. Переклад трудового договору українською мовою та підпис перекладача посвідчуються нотаріально.

Проект потребує ретельної уваги з боку спеціалістів. Залишаються здебільшого актуальними і ті зауваження, які були до проекту 6275, особливо щодо необхідності деяких запропонованих змін.

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО

Проект 7522 від 23.01.2018 (Шахов С. В.) про внесення доповнень до статті 165 Податкового кодексу України (щодо включення доходів, отриманих від надання в оренду житла внутрішньо переміщеній особі, до переліку доходів, що не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу).

По суті проект повторює ініціативу проекту 3844 від 29.01.2016 (Веселова Н. В.) про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оренди житла внутрішньо переміщеними особами (див. Бюлетень № 58) про звільнення від податків доходів, отриманих від надання житла у оренду внутрішньо переміщеній особі. Однак за формою викладення проекти зовсім різні, зокрема в проекті 7522 йдеться не про надання податкової соціальної пільги, а лише про не оподаткування таких доходів. Також у пропозиціях проекту 7522 докладніше розкриваються види доходів, які не оподатковуються, а саме: зазначається, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи, «отримані у вигляді плати за надання в оренду (в користування) житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об’єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці) внутрішньо переміщеній особі або/та особі, адреса зареєстрованого місця проживання якої знаходиться на тимчасово окупованій території України, або на території населеного пункту, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, або на території населеного пункту, що розташований на лінії зіткнення; порядок виконання цього підпункту визначається Кабінетом Міністрів України».

Проект 7527 від 24.01.2018 (Паламарчук М. П.) про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань організації діяльності Державної прикордонної служби України.

Пропонується внести різносторонні зміни до Законів України «Про Державну прикордонну службу України», «Про прикордонний контроль», «Про контррозвідувальну діяльність» та «Про боротьбу з тероризмом» щодо правового регулювання особливостей діяльності Державної прикордонної служби України. Зокрема, на ДПС України (її оперативні підрозділи) пропонується покласти ведення контррозвідувальної діяльності, в той час, як у чинному Законі України «Про контррозвідувальну діяльність» йдеться лише про «окремі контррозвідувальні заходи виключно в інтересах забезпечення охорони державного кордону України, посадових осіб, стосовно яких здійснюється державна охорона, а також забезпечення безпеки своїх сил і засобів, інформаційних систем та оперативних обліків», які можуть здійснювати розвідувальні органи України та підрозділи забезпечення внутрішньої і власної безпеки Державної прикордонної служби України. Очевидно, що поняття «оперативні підрозділи» є значно ширшим, ніж «підрозділи забезпечення внутрішньої і власної безпеки». Через термінологічну нечіткість у проекті, як і в чинному законодавстві, паралельно застосовується поняття «підрозділи спеціального призначення» з тим же змістом, що і «оперативні підрозділи», а саме: оперативного документування, оперативно-технічні, забезпечення внутрішньої та власної безпеки. Для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань її підрозділам і співробітникам пропонується надати право: проведення кримінального аналізу та використання його результатів; застосовувати засоби візуального і технічного спостереження та фіксації, технічні засоби прикордонного контролю (зокрема, технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, аудіозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, аудіозапису, використання службових собак та інших тварин), світлотехнічні та сигналізаційні засоби, інші технічні засоби охорони державного кордону, а також інженерні споруди і загородження; розблоковувати та/або припиняти протиправні дії у разі заблокування пунктів пропуску через державний кордон, військових містечок та органів управління Державної прикордонної служби України. Втім, більшість змін все ж стосуються чіткішого визначення структури та порядку діяльності органів і співробітників ДПС України.

Як видається, питання про форми участі ДПС в контррозвідувальній діяльності є доволі складним. Відповідні дискусії ведуться ще з 90-х років. Для перегляду чинних підходів в цьому питанні і розширенні функцій ДПС мають бути дуже серйозні підстави. Сумнівним є також пропозиція надати ДПС «право: проведення кримінального аналізу та використання його результатів», оскільки зміст цього права ніде не розкривається. До проекту є чимало інших термінологічних і редакційних зауважень, які зазначені у відповідному висновку ГНЕУ.

Проект 7521 від 22.01.2018 (Іллєнко А. Ю.) про правонаступництво України щодо Української Народної Республіки.

Проект починається з розлогої преамбули, де викладається оцінка ініціаторами проекту певних важливих подій історії вітчизняного державотворення (від Київської Русі і до сучасної агресії Російської федерації проти України). Завершується преамбула проголошенням мети пропонованого Закону: визначити правонаступництво України щодо Української Народної Республіки та закріпити статус СССР як держави-окупанта. Далі йде сім статей, які, щоб не втратити неповторну стилістику проекту, передаємо прямою мовою.

«Стаття 1. Україна є правонаступницею Української Народної Республіки.

Стаття 2. У період з 18 березня 1921 року по 23 серпня 1991 року Україна мала правовий статус країни окупованої Російською Соціалістичною Федеративною Совєцькою Республікою (РСФСР), правонаступником якої був Союз Совєцьких Соціалістичних Республік (СССР). Термінологія, пов’язана з окупаційним режимом, вживається в цьому Законі в транслітерації без перекладу на українську мову.

Стаття 3. Усі міжнародні договори, укладені від імені Української Народної Республіки, вважаються такими, що втратили свою чинність 18 березня 1921 року.Україна не несе жодних зобов’язань за міжнародними договорами,укладеними від імені Української Народної Республіки.

Стаття 4. Україна не є відповідальною за злочини, скоєні тоталітарним комуністичним режимом в період окупації її території з 18 березня 1921 року по 23 серпня 1991 року.

Стаття 5. Російська Федерація як правонаступниця колишнього СССР є винною у скоєнні злочинів проти українців тоталітарним комуністичним режимом в період окупації території України з 18 березня 1921 року по 23 серпня 1991 року.

Стаття 6. Україна має право пред’явити вимоги Російській Федерації у частині компенсацій за злочини, скоєні проти українців тоталітарним комуністичним режимом в період окупації території України з 18 березня 1921 року по 23 серпня 1991 року.

Стаття 7. Вважати реабілітованими усіх осіб, які воювали у складі армії Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, партизанських загонах на боці Української Народної Республіки до 18 березня 1921 року, а також усіх осіб, які боролися проти окупації території України, що визначена статтею 2 цього Закону».

Звернемо увагу також на пункт другий прикінцевих положень проекту (інші пункти є цілком традиційними), в якому зазначається, що «Закон України «Про правонаступництво України» (№ 1543-ХІІ) діє в частині, яка не суперечить цьому Закону».

Не викликає жодних сумнівів те, що проект є суто ідеологічним і не має нічого спільного з сучасним конституційним і міжнародним правом (розгляд історичної та лінгвістичної коректності доволі дискусійних положень преамбули і «мовних винаходів» ініціаторів проекту не є предметом цього огляду). Назва його значно вужча за реальний зміст. Не відомо, в чому має полягати задеклароване правонаступництво України від УНР, адже територія УНР помітно відрізнялася від сучасної, за міжнародними договорами УНР відповідно до проекту сучасна Україна не мусить нести жодних зобов’язань, про чинність тодішніх законів або збереження колишніх органів влади теж не йдеться. Схоже, що ініціатори проекту просто не розуміють різниці між ідейною (моральною) наступністю і правонаступністю як юридичною категорією. Залишається відкритим і питання, хто ж буде визначати, які конкретно положення Закону України «Про правонаступництво України» залишаються чинними. Також зауважимо, що уявлення ініціаторів проекту про окупацію 1921–1991 рр. не відповідають визначенню цього поняття в міжнародному праві. Суттєвим порушенням не лише загальновизнаних принципів кримінального права, а й моральних норм є пропозиція звільняти від відповідальності (визнати реабілітованим) за суб’єктним принципом (всіх «своїх»), не беручи до уваги, за що власне була засуджена особа.

Відносини між владними суб’єктами

Проект 7528 від 25.01.2018 (Власенко С. В.) про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання відносин у сфері державної служби.

Великий комплексний акт, яким пропонується внести зміни відразу до 25 законів України: «Про Антимонопольний комітет України», «Про звернення громадян», «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про державну службу», «Про Раду національної безпеки і оборони України», «Про природні монополії», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», «Про телекомунікації», «Про Центральну виборчу комісію», «Про Фонд державного майна України», «Про запобігання корупції», «Про прокуратуру», «Про Рахункову палату», «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення», «Про Національний архівний фонд та архівні установи», «Про Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим», «Про Національну поліцію», «Про розвідувальні органи України», «Про Державне бюро розслідувань», «Про Службу безпеки України», а також до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України», Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України». Здебільшого зміни стосуються порядку проходження державної служби в окремих органах, однак, наприклад, зміни до Закону України «Про Державне бюро розслідувань» стосуються питань підслідності ДКР та діяльності Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідувань.

Проект створений для продовження реформи державної служби і приведення законодавства у відповідність до нового закону. Проекти такого спрямування регулярно вносяться до парламенту увесь останній рік.

Проект 7530 від 26.01.2018 (Попов І. В.) про внесення змін до Закону України «Про вибори народних депутатів України» щодо визначення обраним кандидата в одномандатному виборчому окрузі.

Пропонується закріпити, що обраним вважається лише той кандидат у депутати, за якого подано більше половини голосів виборців [підкреслено авторами огляду], які взяли участь у голосуванні у відповідному одномандатному окрузі. У разі, якщо в одномандатному окрузі за одного з кандидатів не подано більше половини голосів виборців, які взяли участь у голосуванні, Центральна виборча комісія приймає рішення про проведення в окрузі повторного голосування. До виборчого бюлетеня в одномандатному окрузі для повторного голосування включаються два кандидати, які у підсумку голосування у день виборів одержали найбільшу кількість голосів.

Загалом пропонована ініціатива видається щонайменше дискусійною. Зокрема вона відкриває вікно можливостей для фальшування результатів шляхом пошкодження бюлетенів і тим самим переведення виборів у другий тур. Спірною є і сама дія другого туру на виборах депутатів, що як помітно здорожує виборчий процес, так і уповільнює формування нового складу парламенту, а відповідно, парламентської коаліції та уряду. Навіть якщо погодитися з думкою ініціаторі проекту, викладеною у пояснювальній записці, про те, що більшість голосів виборців, які взяли участь в голосуванні, не завжди відображає настрій виборців в виборчому окрузі, слід зазначити, що обраний варіант так само не повною мірою вирішує названу проблему.

Права громадян та їх об’єднань

Проект 7529 від 25.01.2018 (Дроздик О. В.) про внесення змін до Закону України «Про зайнятість населення» щодо застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні.

Як зазначається у пояснювальній записці, метою проекту є вироблення єдиних підходів для практичного застосування норм Закону України «Про зайнятість населення», а також удосконалення діючого механізму видачі, продовження дії та скасування, а також втрати дозволів на застосування праці іноземців та осіб без громадянства; визначення порядку та строків оскарження рішень регіональних центрів зайнятості; застосування норм названого закону щодо визначення розміру заробітної плати іноземних працівників при продовженні дії дозволу (чинна вимога про мінімальну кількість мінімальних заробітних плат заміняється на вимогу про ту ж кількість, але вже прожиткових мінімумів для працездатних осіб), переліку документів, що подаються для отримання дозволу на застосування праці відряджених іноземних працівників тощо.

Проекти з інших питань

Проект 7523 від 23.01.2018 (Кабінет Міністрів України) про національну інфраструктуру геопросторових даних.

Передбачається, що проект дасть змогу забезпечити інтегрування України до європейської інфраструктури геопросторових даних відповідно до рекомендацій і технічних вимог Директиви 2007/2/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 14 березня 2007 року із запровадження інфраструктури просторової інформації у Європейському Союзі (INSPIRE). У преамбулі проекту зазначається, що він встановлює загальні правові основи створення, функціонування та розвитку національної інфраструктури геопросторових даних, спрямованої на забезпечення ефективного прийняття управлінських рішень органами державної влади та органами місцевого самоврядування, задоволення потреб суспільства в усіх видах географічної інформації, інтегрування в глобальну і європейську інфраструктуру геопросторових даних. Національна інфраструктура геопросторових даних визначається в проекті як система, що включає організаційну структуру, технічні та програмні засоби, базові та профільні геопросторові дані, метадані та бази метаданих, сервіси геопросторових даних, норми, правила і національні стандарти з питань виробництва, оновлення, оброблення, зберігання, постачання та використання геопросторових даних, які є доступними на території України, континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони. Створення, функціонування та розвиток національної інфраструктури геопросторових даних має забезпечувати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, який є держателем цієї системи. Порядок ведення національної інфраструктури геопросторових даних встановлюється Кабінетом Міністрів України. У національній інфраструктурі геопросторових даних створюється та обслуговується адміністратором мережа геопорталів з такими сервісами геопросторових даних: 1) сервіси пошуку, що забезпечують виявлення геопросторових даних та сервісів геопросторових даних в інформаційних мережах; 2) сервіси перегляду геопросторових даних, інформації про характеристики геопросторових об’єктів та змісту метаданих; 3) сервіси доступу, що забезпечують безпосередній доступ до геопросторових даних або отримання їх копій; 4) сервіси координатних операцій, що забезпечують трансформування та перетворення координат геопросторових даних з однієї системи координат або картографічної проекції в іншу. Також проектом передбачені зміни до чинного законодавства, зокрема пропонується встановити відповідальність за певні дії. Так, Кодекс України про адміністративні правопорушення пропонується доповнити статтею 186-8 «Порушення порядку виробництва, оновлення, оброблення, зберігання, постачання та використання геопросторових даних у складі національної інфраструктури геопросторових даних» якою встановити відповідальність за «неподання адміністратору національної інфраструктури геопросторових даних геопросторових даних та метаданих або подання їх недостовірними, не в повному обсязі; порушення порядку виробництва, оновлення, оброблення, зберігання, постачання та використання геопросторових даних» та за «порушення порядку використання геопросторових даних з обмеженим доступом». Водночас Кримінальний кодекс України пропонується доповнити статтею 270-2 «Порушення порядку виробництва, оновлення, оброблення, зберігання, постачання та використання геопросторових даних у складі національної інфраструктури геопросторових даних», яка передбачає відповідальність за «Умисне подання адміністратору національної інфраструктури геопросторових даних недостовірних геопросторових даних та метаданих».

Проект є досить важливим і вимагаю прискіпливої уваги. Водночас пропоновані зміни до карного законодавства видаються недостатньо обґрунтованими. Цілком можливим було б обмежитися господарськими санкціями.

Проект 7524 від 24.01.2018 (Денісова Л. Л.) про внесення зміни до статті 77 Податкового кодексу України щодо узгодження проведення планових документальних перевірок.

Проект має суто термінологічно-уточнюючий характер і спрямований на зняття можливих різночитань. У нормі «План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки» пропонується слово «поточний» замінити більш належним «наступний».

khpg.org